Загальні відомості про проект
Історичне підґрунтя
У період німецької окупації 1941–1944 років на території сучасної України шляхом масових розстрілів було вбито понад мільйон єврейських дітей, жінок та чоловіків. Їх поховали у численних могилах. Міжнародний проект «Захистимо пам’ять» має на меті облаштування знехтуваних та забутих масових поховань євреїв та ромів, а також створення поруч з ними місць пам’яті та інформації для того, аби зберегти пам’ять про жертв для сьогодення та майбутнього.
На території сучасної України знаходяться близько 2000 місць масових розстрілів. У віддалених ярах, лісах, посеред полів, у колишніх протитанкових ровах чи піщаних кар’єрах загони Вермахту, CC та поліція – за участі місцевого населення – знищували цілі єврейські громади, нерідко впродовж кількох днів. Часто жертв змушували самих викопувати ями та роздягатися. Спочатку вбивали чоловіків, а потім жінок та дітей. Біля могил, перед лицем смерті, відбувалися страшні сцени.
© Фонд «Меморіал убитим євреям Європи»
Розташування місць проекту (пілотний проект «Protecting Memory» та проект «Захистимо пам’ять»)
Після війни багато з цих місць убивств пішли у небуття. Для небагатьох, кому вдалося вижити, вшанування пам’яті вбитих членів родини, друзів та знайомих було можливим лише у вузькому колі. Офіційна радянська історіографія відмовлялася визнати євреїв як окрему групу жертв Другої світової війни. Коли за ініціативи євреїв, які вижили і повернулись, встановлювалися скромні пам’ятні обеліски, вони мусили бути присвячені «мирним радянським громадянам».
Лише в 1990-х роках, у незалежній Україні, в багатьох місцях були встановлені пам’ятні обеліски, що вказували на єврейське походження жертв. Однак сотні масових поховань залишаються донині непозначеними, незахищеними та занедбаними. Ці землі використовуються у сільському господарстві або забудовуються. Сліди осквернення могил справляють гнітюче враження. Більшість масових поховань не є гідними місцями скорботи та пам’яті про стерте з лиця землі єврейське життя.
Робота над проектом
Американський єврейський комітет у Берліні в 2010 р. розпочав міжнародний проект «Protecting memory» («Захистимо пам’ять»). П’ять поховань у західній частині країни до 2015 р. було облаштовано як гідні місця пам’яті. Під патронатом Фонду «Меморіал убитим євреям Європи» (Берлін) 2016 р. почався наступний етап захисту та визначення масових поховань. Фонд разом з українськими партнерами облаштовує 15 пам’ятних місць, зокрема присвячені убитим ромам.
Проект «Захистимо пам’ять» поєднує в собі заходи щодо архітектурного захисту та гідного облаштування масових поховань з історичною та педагогічною роботою. Комплексність проекту відображається в таких напрямках та основних принципах діяльності.
Точне місцезнаходження та межі поховань у місцях проекту визначаються за допомогою неінвазивних методів з метою дотримання релігійних приписів юдаїзму (Галахи) та збереження спокою померлих. Проведення робіт (археологічних досліджень та подальшого будівництва) супроводжують представники Комітету у справах збереження єврейських цвинтарів у Європі, які також слідкують за дотриманням Галахи. Представники місцевих єврейських общин також долучаються до роботи над проектом.
Юридична, наукова та освітня складові
Масовим похованням та прилеглим територіям слід надати адміністративний захист, що включає в себе, в першу чергу, відведення цих територій у комунальну власність та перетворення їх у пам’ятні місця з відповідним внесенням у кадастрові плани. Після облаштування вони повинні бути внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією місцевого значення і, таким чином, підлягати державній охороні.
Масові поховання необхідно захистити архітектурними конструкціями і облаштувати як гідні місця пам’яті та інформації. За допомогою архітекторів з цією метою здійснюється пошук економних та тривалих рішень. Наявні пам’ятні знаки зберігаються та інтегруються у нові місця пам’яті. Особливі труднощі виникають при захисті масових поховань, що оскверняються.
Місцезнаходження масових поховань, кількість жертв, долі окремих із них та тих, кому вдалося вижити, перебіг злочину та інформація про задіяних злочинців визначається за допомогою ретельних історичних досліджень. Історія єврейських громад та їхнього знищення в часи Голокосту презентується кількома мовами на інформаційних стелах. Результати історичної роботи використовуються в освітній програмі, яка проводиться з місцевими школами, а також зі студентами в проекті по усній історії. Освітня програма має на меті заохочення вчителів, учнів та студентів до самостійного вивчення місцевої історії та залучення їх до роботи над новими місцями пам’яті.
Партнери
Проект фінансується Міністерством закордонних справ Німеччини та здійснюється за активної участі міжнародних та українських партнерів.
Тісна співпраця відбувається з Українським центром вивчення історії Голокосту (Київ). У місцях дії проекту до нього залучаються місцеві та обласні адміністрації, єврейські громади та школи. Серед них – єврейська громада Бердичева, єврейські громади Вінниці та Житомира, Спілка єврейської мови та культури, а також єврейська громада Брацлава.
До важливих міжнародних партнерів належать Комітет у справах збереження єврейських цвинтарів у Європі, Конгрес європейських рабинів, Центр археології Стаффордширського університету, «Яхад – Ін Унум».
У Берліні робота команди проекту здійснюється за підтримки координаційної групи, яка складається з представників Міністерства закордонних справ, Американського єврейського комітету у Берліні, Центральної ради євреїв у Німеччині та Центральної ради німецьких сінті та ромів.
Історична діяльність проекту супроводжується радою істориків, до складу якої входять: д-р Анатолій Подольський та Михайло Тяглий (Український центр вивчення історії Голокосту), д-р Андрей Ангрік (Фонд підтримки науки та культури м. Гамбурга), проф. д-р Хаббо Кнох (Кельнський університет), д-р Томас Лутц (Фонд «Топографія терору»), Яна Мехельхофф-Гереці (Фонд «Меморіал убитим євреям Європи»), проф. д-р Гюнтер Морш (Фонд «Бранденбурзькі музеї-меморіали», Берлін), д-р Кай Штруве (університет Мартіна Лютера в Гале-Віттенберзі), д-р Андрій Уманський (Кельнський університет) і д-р Юліане Ветцель (Центр дослідження антисемітизму, Берлін).